Головна  →  Новини  →  17 липня 2018

До 1030 – річчя хрещення Київської Русі – України

До 1030 – річчя хрещення Київської Русі – України

Святий рівноапостольний князь Володимир Великий 1030 років тому ухвалив доленосне рішення – охрестити Русь-Україну. У 988 році він захопив візантійське місто Корсунь і, погрожуючи піти війною на Константинополь, зажадав у дружини сестру візантійського імператора Анну. Він отримав згоду при умові, що пройде обряд хрещення, і прийняв умови. Цього ж року Володимир разом зі своїм військом пройшов обряд хрещення, отримавши ім'я Василь, та одружився з Анною. Князь Володимир не тільки сам навернувся до християнства, але й посприяв тому, що християнство стало державною релігією Київської Русі. Після свого хрещення Володимир наказав киянам хреститися, а поганських ідолів скинути у Дніпро. Місце, де були хрещені діти Володимира Великого в Києві, до цих пір називається Хрещатиком. Святе Хрещення прийняли після Києва жителі Новгорода і Смоленська, Полоцька і Турова, Пскова, Луцька, Володимира-Волинського, Чернігова, Курська, Ростова Великого і інших міст. Хрещення Русі супроводжувалось утвердженням церковної ієрархії - в Києві було створено митрополію Константинопольського патріархіту, а в Новгороді, Білгороді, Переяславі та Чернігові - єпархії, що сприяло поширенню грамотності на Русі. 

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2017 року утворено Організаційний комітет та затверджено План заходів з підготовки та відзначення 1030-річчя хрещення Київської Русі–України. Також, відповідні заходи заплановані в Одеській області розпорядженням від 06 квітня № 337/А-2018 Про затвердження Плану заходів з відзначення в Одеській області 1030-річчя хрещення Київської Русі – України в 2018 році.

Історія становлення та традиції святкування Дня Хрещення Русі: 1888 – 2018

Прийняття християнства київським князем Володимиром стало ключовою подією в історії Русі, заклало основи державності і на століття визначило долю народів, що вийшли з київської хресної купелі. 1030 років тому православна віра згуртувала різноплемінне населення Київської Русі в єдиний народ, дала можливість на рівноправних умовах увійти в число найбільш могутніх держав Європи, сприяло розвитку економіки, культури, мистецтва.

27-28 липня віруючі з усіх куточків країни матимуть змогу взяти участь в урочистостях і помолитися про Божу милість для нашого народу на Володимирській гірці та в головних святинях столиці, пройти вулицями столиці хресним ходом з чудотворними святинями.

Як же відбувалося становлення традиції святкування Дня Хрещення Русі, про історію взаємодії Церкви з владою щодо надання урочистостям статусу державних та про особливості торжеств у різні роки — з 1888 по 2018.    

1888 рік — 900 річний ювілей

Перше широке народне святкування Дня Хрещення Русі відбулося у 1888 році. Ідея про святкування 900-річчя Хрещення народу Русі належала київським православним городянам, які звернулися з цією ідеєю до митрополита Київського і Галицького Платона. Саме митрополит Київський і Галицький у 1886 році представив Святішому Синоду свій проект святкування.

Ідея владики була активно підтримана не тільки Київською міської думою. Разом з тим виникли і сумніви в доречності подібного торжества. Представник Святішого Синоду Костянтин Побєдоносцев, який став гарячим прихильником святкування, заявив, що 900-річчя Хрещення Русі є настільки значущим ювілеєм, що його слід визнати видатною подією не тільки для Православної Русі, а й для всього православного світу.

Майже через два роки, 17 лютого 1888 року вийшла Постанова Святішого Синоду про святкування 900-річчя Хрещення Русі. Головним днем ​​заходів оголошувалося 15 липня (28 липня по н.ст.) – день церковної пам’яті рівноапостольного князя Володимира, Хрестителя Русі. Постанова утверджувала обов’язковий церковний порядок святкування, визнаючи неодмінними спеціальні заходи не тільки 15 липня, а й протягом усього тижня. При цьому святкувати Хрещення визначалося не тільки в Києві, а й по всій Русі.

З цього часу почалися приготування до урочистостей. Свято, за задумом організаторів, повинно було охопити весь Православний світ, але головною його дійовою особою повинна була стати православна Русь і її історія, в якій особливу роль зіграв князь Володимир. Збереглися свідчення про ті святкування: «Місто було розцвічено прапорами і гірляндами з золотими ініціалами рівноапостольного князя Володимира. Як і було заплановано, урочистому хресному ходу передувала святкова служба в Софійському соборі. Після закінчення літургії процесія з іконами і хоругвами, прапорами і цеховими знаками рушила під дзвіницю Софійського собору до пам’ятника святому князю Володимиру. Після цього хресний хід продовжив свій рух і зупинився у підготовленій на березі Дніпра купелі. До цього часу тисячі людей вже стеклися до місця водосвяття. Вони заповнили всі площі, вершини міських пагорбів і дахи будинків, а на Дніпрі зібралося безліч судів, в тому числі 20 великих пароплавів, переповнених публікою». Святкування 900-річчя київського Хрещення Русі пройшло в Києві, Санкт-Петербурзі, Москві, Катеринославі.

Урочисто відзначався цей день в тих містах, які мали відношення до життя і діяльності рівноапостольного князя Володимира: Херсонес, Новгород, Володимир-Волинський, Овруч, Луцьк.

У кожному великому місті відбулися урочистості за заздалегідь підготовленим сценарієм, розмах яких залежав від можливостей місцевої влади – Одеса, Харків, Севастополь, Калуга, Вільно широко святкували 900-річчя. Повсюдно були надруковані і поширені, особливо в навчальних закладах, книги святоотецької літератури, житія святого рівноапостольного князя Володимира, встановлені його ікони. Велика кількість відреставрованих і збудованих нових храмів по всій країні посилили значимість ювілею.

1988 рік – 1000-річний ювілей

Вперше з часів встановлення атеїстичної влади в СРСР було офіційно дозволено проведення урочистостей з нагоди церковного свята. Зі спогадів Валентина Фаліна, безпосереднього учасника тих подій: «У середині 1980-х років мені доручили очолити агентство друку «Новини» (АПН). У червні 1986 року М.С. Горбачов за участю інших членів Політбюро проводив нараду з суспільствознавцями, письменниками, керівниками ЗМІ. Мета – виявити, що слід зробити, щоб ідеї перебудови стали зрозумілі інтелігенції? Потрібно зауважити, що буквально перед цим до мене звернулося кілька ієрархів нашої Церкви і висловили велику заклопотаність з приводу майбутнього ювілею в умови безбожної влади. У своєму виступі я сформулював: відбудеться тисячоліття Хрещення Русі. Слід відзначити ювілей як всенародне свято, знаковий етап нашої історії, становлення Русі як держави. Зал мовчить, на тому й розійшлися. На наступний день прошу запросити від мого імені в АПН митрополитів Питирима і Ювеналія, інших авторитетних архіпастирів. Запрошення було прийнято… Патріарх Пимен вважав за необхідне скористатися шансом для відтворення порозуміння у суспільстві і рубцювання раніше нанесених ран. Це був великий підготовчий труд, але вийшло! Святкування 1000-річчя Хрещення Русі перевернуло свідомість мільйонів людей. У ювілейний рік 1000-річчя Хрещення Русі радянський уряд повернув Православній Церкві Свято-Данилів монастир, Дальні печери Києво-Печерської лаври, Введенску Оптину пустинь, Толгський монастир, що означало відродження чернецтва. В Церкви з музеїв і державних сховищ повернулися: частка Хреста Господнього, правиця апостола Андрія Первозванного, глава святителя Іоанна Златоуста, частки мощей святого рівноапостольного князя Володимира, святого благовірного князя Олександра Невського».

Архімандрит Антоній (Новицький), який у рік 1000-річчя Хрещення Русі служив дияконом у Володимирському соборі та завідував ризницею; був організатором урочистого Богослужіння у Володимирському соборі і Божественної літургії в Києво-Печерській Лаврі, першої після 30 років небуття, згадує ті ювілейні торжества: «…Ми разом з отцем Ігорем (Воронковим) ввечері готували все до Божественної літургії в Лаврі. Привезли помости, що ставились на парад на Хрещатику,  ігуменя Покровського монастиря дала нам дві стародавні ікони Спасителя і Матері Божої, влаштували на вулиці такий «умовний» Жертовник, а Престол привезли із Володимирського собору…

Після Літургії всі пішли на молебень на Володимирську гірку. А отці, які залишилися в Лаврі, ще читали Акафіст преподобним отцям Печерським.

Пам’ятаю, коли вийшли йти Хресним ходом із Володимирського собору, я став на сходини, побачив людей, які зібралися, і аж заплакав — од радості такої. Бо такий був духовний підйом! Знаєте, наче дивлюсь на хмари, і раптом бачу сонце. Такий був духовний підйом!».

Напередодні святкування 1000-річчя Хрещення Русі, у 1988 році державна (радянська) влада передала Церкві декілька визначних Християнських Святинь, які до цього зберігалися в музейних сховищах. Серед них – ковчег з часткою чесних мощей святого рівноапостольного князя Володимира.

З благословення Святішого Патріарха Пимена, цей ковчег було передано Керуючому справами Патріархії митрополиту Ростовському і Новочеркаському Володимиру (Сабодану). Його встановили в кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці міста Ростова-на-Дону. Пізніше Митрополит Володимир привіз цю святиню до Києва.

Блаженніший Митрополит Володимир, який став Предстоятелем Української Православної Церкви у непростий час, доклав максимум зусиль для того, щоб, день пам’яті про цю епохальну подію став національним святом.

«Сьогодні, коли наша страдниця-Україна, напрацьовуючи нелегкий досвід самостійності, торує шлях до своєї вільної буддучини, святий рівноапостольний князь Володимир виступає мудрим натхненником наших починань. Він силою свого духу, мужністю і мудрістю, у надзвичайно складний час зумів об’єднати і просвітити свій народ. А саме цього всі ми прагнемо тепер», – з цими словами 27 липня 1994 року, від імені Священного Синоду УПЦ Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звернувся до голови Верховної Ради України Олександра Мороза.

У цьому листі було чітко сформульоване прохання, яке стало не просто офіційною позицією Української Православної Церкви, але й метою, до якої вона йшла попри відсутність розуміння та сприяння з боку тодішньої влади: «Єпископат Української Православної Церкви звертається до Вас з проханням день 28 липня – пам’ять рівноапостольного князя Володимира вважати національним святом України. …. Це буде особливо своєчасно, адже в час міжконфесійної нестабільності постать святого князя Володимира, як і тисячу років тому, стане не тільки символом примирення християн в Україні, але й об’єднавчим началом для всіх нас, громадян України, синів великої і вільної Держави».

Протягом багатьох років, 28 липня, у Києво-Печерській Лаврі звершувалося святкове богослужіння, у присутності єпископату, численного духовенства та віруючих УПЦ, а у грудні, щороку, при можливості, Предстоятель відправляв подячний молебень на Володимирській гірці Києва.

24 липня 2005 року Митрополит Володимир особисто привіз до Києва із Ростова-на-Дону ковчег з часткою мощей рівноапостольного князя Володимира. Його було встановлено в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври – для поклоніння віруючих. Тут він перебуває і сьогодні.

У 2006 році було створено міжнародну організацію «День Хрещення Русі», якій доручили організацію та проведення всіх заходів до святкування 1020-річчя Хрещення Київської Русі.

2007 рік – перше в новітній історії народне святкування Дня Хрещення Русі в Києві.

2007 року, святкові заходи з нагоди дня пам’яті рівноапостольного князя Володимира, тільки в одному Києві зібрали 80.000 чоловік.

Наступного року, напередодні урочистих заходів, 16 липня, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України, від імені Священного Синоду УПЦ, знову звертається до перших осіб держави з проханням задовольнити прохання, яке Українська Православна Церква висловила майже 15 років тому, а саме: «… Надати дню пам’яті рівноапостольного князя Володимира (28 липня) статусу державного свята – Дня Хрещення Київської Русі».

25 липня 2008 року Президент України Віктор Ющенко підписав указ за № 668/2008 «Про День Хрещення Київської Русі — України», згідно з яким 28 липня (день пам’яті рівноапостольного князя Володимира) вважається державним святом. Святкування 1020-річчя Хрещення Київської Русі пройшло за участі предстоятелів і представників інших Помісних Православних Церков.

Для тих, хто не зміг бути в Києві по території всіх єпархій нашої Церкви пройшов Хресний хід з часткою чесних останків святого рівноапостольного князя Володимира. Були організовані святкові просвітницькі концерти в 24 найбільших містах України, зібрали понад півтора мільйона глядачів.

24 липня 2010 року, у день пам’яті рівноапостольної княгині Ольги, Блаженніший Митрополит Володимир освятив храм в ім’я святого князя Володимира – біля парку поруч із пам’ятником засновникам Києва – Кию, Щеку, Хориву та їхній сестрі Либіді, що біля Набережно-Хрещатицького шосе. Значною подією цього року стало відкриття 28 липня виставки «Спадщина святого князя Володимира» – на території Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Всі заходи відбулися на високому загальнонаціональному, державному та міжнародному рівні.

У рамках міжнародного святкування 1025-річчя Хрещення Русі був проведений унікальний Хресний хід, в якому вперше в історії ковчег зі святими мощами хрестителя Русі святого рівноапостольного князя Володимира було пронесено від Владивостока до Києва по всій території Русі. Хресний хід зі святими мощами хрестителя Русі завершився 27-го липня в Києві на Хрещатику, де відбулося грандіозне народне Святкування 1025-річчя Хрещення Русі з прямою трансляцією на весь світ.

2018 рік

Президент  України Петро Порошенко сподівається, що рішення щодо надання Томосу про Єдину Помісну Українську Церкву Вселенським Патріархом Варфоломієм І буде ухвалене до 1030-річчя святкування Хрещення Русі-України.

«Дуже сподіваюся, що це рішення буде прийнято до 1030-річчя Хрещення Русі-України», - сказав Глава держави під час зустрічі з керівниками депутатських фракцій і груп щодо підтримки відповідного Звернення до Варфоломія І.

«Безумовно, кожен з вас розуміє, що це є абсолютно історична подія в історії нашої держави. Це не є церковна подія. Це є подія незалежності України, яка відбувається в дуже непрості часи», - сказав Президент. Він зазначив, що це важливо для того, щоб «ми мали, так як більшість в православному світі, свою єдину автокефальну церкву», - сказав Петро Порошенко.

«Церкву євхаристичну, молитовно поєднану з іншими помісними церквами, але адміністративно ніяк не залежну, ані від Москви, ані від кого іншого», - підкреслив Президент, говорячи про нову Єдину Помісну Українську Церкву. На його переконання, у цьому питанні «слід виходити з давнього канонічного принципу: громадянським і земельним розподілом нехай слідує розподіл церковних справ». «І ми діємо чітко у відповідності до цього зазначеного принципу», - констатував Глава держави.

«Україна, як незалежна держава, згідно з традиціями православного світу не просто має право, але на мою думку, просто зобов’язана цю церкву створити. І не упустити цю можливість і продемонструвати таку саму єдність, як продемонструвала церковна ієрархія», - додав він.

Петро Порошенко зазначив, що всі помісні церкви нового та новітнього часу були конституйовані лише і тільки в рамках взаємодії церкви і держави, тому необхідне звернення до Його Всесвятості і керівника держави, і церковних ієрархів.

«Я, як Президент, прийняв рішення звернутися до Вселенського Патріарха з проханням щодо надання Томосу про Помісну Автокефальну Церкву. І просив би вас, шановні колеги, бо є речі, які нас точно всіх об’єднують, щоби Парламент підтримав це звернення і зробив це якомога швидше», - сказав Глава держави, додавши, що і Президент є представником українського народу, і Парламент є представником народу.

«В цій ситуації, як на мене, є дуже важливо, щоб ми продемонстрували єдність церковну, єдність народну і єдність влади», - додав він.

Президент зазначив, що за підтримки цього звернення і Верховною Радою, він передасть його Варфоломію І: «З вашого дозволу я, якщо буде це рішення Парламенту, Звернення Президента, Звернення церковних ієрархів, передам Вселенському Патріарху для того, щоб воно було якнайшвидше розглянуто і прийнято відповідне рішення», - сказав Петро Порошенко.

Голова Верховної Ради України Андрій Парубій, в свою чергу, зауважив: «Є речі важливі і є речі фундаментальні. Єдина Помісна Автокефальна Церква – питання далеко за межами нас самих - це фундаментальне питання буття української держави».

За його словами, багато зусиль було докладено для цього. Зокрема, він також повідомив про свою зустріч із Вселенським Патріархом для обговорення процесу створення Єдиної Помісної Церкви. «Вважаю, що якщо ми маємо сьогодні шанс на таке рішення в Константинополі, то ми зі своєї сторони повинні зробити все можливе і неможливе», - зауважив Голова Парламенту.

Він нагадав, що свого часу ВР проголосувала звернення до Вселенського Патріарха та висловив переконання у необхідності невідкладного розгляду даного питання.

Перейти до спискуВерсiя для друку

 

     
 
 
 

           

Протидія корупції та  антикорупційний телефон  Дарницької РДА